Скарби моєї родини

Засідання клубу «Всезнайки» для учнів 1-4-х класів.

Родинне   свято  «Скарби моєї родини»

Мета: розширювати знання учнів про рід, родину;

-          представити родини, в яких займаються вишиванням, в’язанням, образотворчим та музичним мистецтвом;

-          вчити учнів бути чемними, шанувати батьків, рідних людей, допомагати їм, любити і завжди пам’ятати місце, де народилися, рідну домівку, свій народ, рідну мову і неньку Україну;

-         виховувати шанобливе ставлення до традицій і звичаїв, святинь народу, виховувати любов до найближчих та найрідніших людей – матері і батька.

Обладнання: рушники, вишивки,  «родинні дерева» кожної сім’ї, прислів’я та приказки, хліб на вишитому  рушникові, виставка творчих робіт «Золоті руки моєї мами, бабусі»

Звучить мелодія пісні «Українська родина»

Слайд 1.

Ведуча 1.

Сім’я, родина, рід – які слова святі.

Вони потрібні кожному в житті.

Якщо зміцніє хоч одна родина -

Міцніша стане наша Україна.

Ведучий  2.

Доброго ранку! Доброї днини!

Ми вас чекали на наші гостини,

Щоб вшанувати тат і матусь,

Сестричок, братів, дідусів і бабусь.

Ведуча 1.

Для гостей відкрита

Хата наша біла.

Тільки б жодна кривда

В неї не влетіла.

Ведучий 2.

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з піснею,

Любов’ю і миром.

Слайд 2.

Ведуча 1.

Хліб підносим вам і сіль

На біленькім рушничкові,

До землі аж б’єм поклін,

Щоб завжди були здорові.

Слайд 3.

Діти виносять коровай

Учитель.  Ще з давніх-давен із хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей. Усім, хто приходив із чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб – символізувало злагоду,  пошану до тих, хто їх подавав.

         Шановні гості! Дорогі діти, наші рідні батьки, вітаю вас на родинному святі! Сьогодні ми зібралися у колі нашої дружної родини, адже школа – це теж сім’я.

Тож щиро вітаємо  вас на святі сімейної творчості «Скарби моєї родини»!

Діти ставлять хліб на стіл

Слайд 4.

Звучить українська пісня «Зеленеє жито, зелене

Учитель.  Ми всі – український народ, який складається з родин – малих і великих, дружних і працьовитих. Родина – це не тільки рідні, родичі. Це і наш клас, і наша школа, і весь народ український. А щоб нашому українському роду не було переводу, потрібно берегти його, шанувати, зберігати  його традиції. Вітаємо родини, які погодились познайомити нас зі своєю творчістю, своїми захопленнями та вміннями.

Слайд 5.

Під музику «Родина, родина» у виконанні Н. Яремчука  оголошуються сім’ї

Це родини

-  ­­­­­­­­­­­­­­­Мізін Валентини Михайлівни та Анатолія Михайловича з сином Володимиром Анатолійовичем та   невісткою Вітою    Валеріївною;

-  Донець Катерини   з донькою Ларисою Миколаївною;

-  Биндар Марії Миколаївни, доньки Танської Любові Іванівни та доньки   Інни Миколаївни;

-  Ширмер Світлани Миколаївни;

-  Черевайко  Ірини Вікторівни;

- Назаренко Ірини Павлівни     з донькою Ганною Романівною.

Слайд 6.

Ведуча 1.  

Родина, дорога родина!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

Ведучий 2.

Що може бути краще за вечерю в домі

За батьківським, міцним столом,

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю, а не злом ?

Ведуча 1.

 Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки.

Учитель.

Отож: зібралися ми нині

На святі нашім гомінкім,

Щоб поклонитися родині

І побажати щастя всім.

Україно моя, 

 Золоті твої поля, 

 Ніжна пісня солов'я. 

 Яблуневі сади 

 І смерекові ліси - 

 Рідна матінка земля. 

Пісню «Добрий день, матусю Україно! »   виконують учні 1 класу

Учні.

1.     Рідні мами, рідні тата

Любі гості, вчителі!

Ми вітаєм вас на святі,

Раді вам, що прибули.

Ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

2.     Ви нас теж любіть, рідненькі,

Бо ми діти дорогенькі.

Хочем бути на вас сжожі,

І як ви, такі ж хороші.

Хай же наше добре слово

Розквітає веселково.

3.     Слово чарівне! Яка в ньому сила!

Скажеш з любов’ю – і радість росте!

Слово ласкаве народжує крила –

Ви не забудьте ніколи про це!

4.     Донечку, синку, сестрице, братусю, -

Дружна, велика, весела сім’я!

Таточку, мамочко, бабцю, дідусю, -

Мій оберіг і родина моя!

Слайд 7.

Учні 4-го класу  виконують пісню «Моя сім’я»

Ведуча 2. Ненька — всьому початок. Все прекрасне в людині — від променів сонця і від молока матері. Мати — берегиня роду, всього того, що передається  з покоління в покоління.

Ведуча 1. Мама, матуся, матінка. Чарівне, ніжне, щире слово вертає нас до батьківської оселі, де пройшли наші найкращі днини. Це слово співуче, мелодійне, як і та пісня, що линула з вуст любої матусі з вечора до світанку, з дитинства раннього до старості глибокої.

Учні.

5.     Є в нашій мові прекрасні звертання

Добрі та щирі, чудові слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

6.     Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамочко рідна, моя дорогенька

Я над усе тебе в світі люблю!

Слайд 8.

Учитель. Одним  із давніх  видів народного декоративного мистецтва українців була  вишивка.  Українське мистецтво вишивання має давнє походження, вишивки були відомі ще в II ст. до н. е.

            За старих часів  всі жінки володіли цим мистецтвом. Вишивка була пов’язана зі стародавніми звичаями й обрядами українського селянства. За допомогою голки й різних ниток українські жінки перетворювали просту тканину на витвір мистецтва. Вишивали рушники, сорочки, фартушки, наволочки до подушок, картини тощо.

7.     Моя вишиванка весела, барвиста,

          Цвітуть чорнобривці на ній променисті.

          В ній сонця краплина, і мамина ласка,

          І літа зеленого радісна казка.

          В ній звичай родинний, звитяга козача,

          І щира вкраїнська нескорена вдача!

-         Я хочу познайомити Вас з вишивками, представленими сьогодні на нашому святі.

-         Це роботи бабусі  Валерії Танської – Биндар Марії

-         Шановна Інно Миколаївно, скільки років ви займаєтеся вишивкою? Хто Вас навчив цьому мистецтву? Чи навчаєте вишивати Валерію?

Огляд виставки

-         Нині в багатьох родинах на зміну вишивці прийшло вязання спицями чи гачком, бісероплетіння та інші звичаї. На сьогоднішнє свято представила свої роботи і мама Ширмера Дениса – Світлана Миколаївна. Це власноруч вив’язані нею речі.

Слайд 9.

Учитель.

 Споконвіку батько вважався господарем сім’ї. Батьків приклад, батьків наказ завжди служили законом для родини. Його неквапливе й розважливе слово завжди сприймалося всерйоз, змушувало глибоко замислюватися над життям, виховувало такі людські риси, як доброта, чесність і відповідальність. Батьківське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися за долю своїх дітей усе життя. Якби міг, кажуть в народі, то й сонце прихилив би.

Учні.

8.     Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло,

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце жило!

9.     Тату, татусеньку, таточку, тату,

Найкращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе обійняти –

Ти мій порадник, заступник і друг.

10.                                                                                      Батьку любий, тату милий,

Нинішньої днини.

Ти від нас прийми щиренький

Дар на ці гостини.

Це дарунок – тепле слово,

Щире побажання,

Щоб прожив багато літ,

Не зазнав страждання.

Щоб усе тобі вдалося,

Щастя не минало.

Щоб твоє велике серце

Смутку не зазнало.

Учитель. А тепер давайте  поговоримо про українські народні традиції.

Ведуча 1.  А що таке традиції?

Ведучий 2. О! А ти що хіба не знаєш?  Традиції — це досвід, звичаї народу або норми поведінки, які склалися історично і передаються з покоління в покоління, з роду в рід. От що таке традиція.

Учитель.  А я наведу приклад традицій нашого народу. Так, в Україні з глибокої давнини дуже поважають своїх батьків, бабусь і дідусів. Тому в родинах діти змалку вчаться звертатися до батьків на Ви. І це дуже гарна традиція. Вона збереглася і до нашого часу. Тому в деяких сім’ях діти і зараз звертаються до своїх батьків з повагою, на Ви.

Ведуча 1.  І я так звертаюся, і мій брат, хоч сусіди не так говорять. Ну то й що? Наші тато і мама також так звертаються до своїх батьків, наших бабусь і дідусів. Нам усім це подобається, бо так завжди говорили в Україні.

Ведучий  2. Правильно, ну й нехай інші не так говорять. Це їхня культура. Ви ж підтримуєте давню народну традицію і це дуже добре, бо це чудова звичка. От я свою мамочку називаю: матуся, матінка, ненька. І мені це приємно, і мамі подобається. То чому я повинен змінювати свою звичку, якщо вона хороша?

Ведуча 1.  Я теж так думаю. Чим більше ми будемо знати про традиції свого народу, тим ліпше. Адже це наша культура, яка склалася в Україні віками. Тому ми, діти України, повинні її дотримуватися. Бо в кожного народу своя культура і свої звички. Тим і відрізняються народи один від одного, що в кожного є свої неповторні і цікаві традиції.

Учень.

11. Свої традиції у нашого народу є,
Свої пісні і звички, й рідна мова,
Культура й щастя в нас також своє,
Святині й обереги — це чудово!

Учитель.

Усе, що є найкраще у дитини:
Її талант, культура, доброта —
Від тата й мами йде і від родини —
Незаперечна істина свята.

Учитель. Наша родина – це не тільки мама й тато. Що то за родина, в якій немає старійшин роду -  бабусь і дідусів! Сьогодні ми хочемо подякувати Вам, шановні бабусі й дідусі, за Вашу ніжність і тепло, за ваші прекрасні працьовиті руки, що вміють випікати хліб, гладити по голівці і захищати від біди, а якщо потрібно, виконувати і навіть важку роботу.

Слайд 10.

Учні.

12.  Я до бабусі з любов’ю звертаюсь:

Бабцю, бабуню. Бабусю моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

Так відчуваю в них лагідність я.

13. І до дідуся іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить.

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястим струмочком бринить.

14. Чому так багато навколо тепла?

           Це ж моя бабусенька його принесла!

           Скільки в бабусі сонця й тепла!

           Скільки в неї радості, щедрого добра!

           У душі бабусі – почуттів глибінь,

           А в очах у неї – неба ніжна синь.

           У руках невтомних – праця без кінця,

           А в устах ласкавих – мова мудреця!

           Як же не любити бабусю дорогу?

            Я перед бабусею завжди  в боргу.

15.  Розкажу вам друзі я

           Що таке моя сім’я:

           Разом дружно проживаєм

           І пісні про це співаєм.

           Люба матінка моя – як пишаюсь нею я!

           В  неї руки золотії, серцем кожного зігріє.

           Тато сильний і завзятий

           Він господар в нашій хаті

           Все майструє, все ладнає

           Бо до всього хист він має!

Учитель. А ще у нашого Євгена талановиті не лише  мама Віта  Валеріївна й тато Володимир Анатолійович, а й бабуся Валентина Михайлівна й дідусь Анатолій Михайлович. Родина Мізін у нашому селі відома, як родина працьовитих і талановитих людей, яких об’єднує взаєморозуміння,  взаємоповага, творчі справи. Валентину Михайлівну знають усі школярі, адже вона вже   ___ років працює в дошкільному закладі.  Сьогодні вона представляє нам свої вироби – вишивки.

Представлення робіт

-         Валентино Михайлівно, скажіть , будь ласка, коли ви навчилися вишивати? Хто навчив Вас цьому мистецтву? Хто у Вашій родині ще вишивав?

-         Яка з вишивок Вам особливо дорога?  Чим саме?

-         У   родині Мізін  кожен має творчі здібності: Анатолій Михайлович та син Володимир люблять майструвати вироби з деревини, невістка Віта Валеріївна вишиває бісером, а малий Євген - ….

-         Запрошую всіх присутніх на гостину  до сім’ї Мізін.

Перегляд слайдів презентації

Учитель. У нашої Городенко Антоніни є бабуся, яка також довгий час вишивала, має чимало вишивок.

Виступ родини з бабусею Донець   з виставкою вишивок

-         На нашому святі присутня  Ірина Вікторівна, мама учениці 2 класу Черевайко Юлі, хоче представити всім вишитий  рушник.

-         Шановна Ірина Вікторівна! Що це за рушник Ви принесли на наше свято? Чим він вам дорогий?

16.  Ми хочем радо привітати

           Бабусь з дідусями, сестер, братів

           Ну і, звичайно, наших любих

           І дорогих усім батьків.

17. Давайте хоч би на хвилину

           Забудем клопоти усі

           І об’єднаємось в міцну родину

           І заспіваємо забуті вже пісні.

Учитель. Давнім звичаєм кожної української родини було виконання пісень. Пісня супроводжувала людей і у  свята, і у будні.

Українська пісне, чарівна, всесильна –

Ти такою будеш через сотні літ

Українська пісне, вчить тебе людина.

Щоб пам’ятати свій прекрасний рід.

Звучить  пісня  у виконанні бабусі Городенко Антоніни

Учитель. Усі роботи, представлені сьогодні на нашій виставці – це результат їх великої праці, старань, любові, яку вони дарують своїм рідним і всім нам. Це неоціненні й неперевершені скарби нашої великої родини.

18.  Я на них із ніжністю дивлюся.

            Це скарби, коштовності мої.

            Рушничок цей вишила бабуся,

            Бачу в нім красу душі її.

Учитель. Соф’я принесла на свято дорогу для неї річ – рушничок, вишитий її бабусею    …   

19. Цю серветку мама вишивала,

           Цю поличку вирізав татусь…

           Цих скарбів у мене є чимало,

           І коли до них я доторкнусь,

           Рідних рук тепло я відчуваю.

           Сила в них якась магічна є,

           Сила ця мене оберігає від негод

           Енергію дає.

20. Моя бабуся краща поміж всіх,

Вона всіх приголубити уміє.

У неї добрі очі, щирий сміх,

Її побачу і душа радіє.

У неї в серці стільки доброти,

Неначе море, стільки в нім любові.

Все зрозуміє і за все простить,

І лине щирість в кожнім слові.

21. Бабуся рідненька, ти моя квіточка,

Ти ніжна і тепла, неначе літечко,

Ти щира, ти щедра, як теє сонечко,

Я – твоя внучка, а мама – донечка.

22. Моя бабуся – дорога мені,

Вона не сварить, лиш пожурить чемно.

Голівоньку погладить уві сні,

Коли всі сплять, у хаті темно.

23.Дідусь у мене знахар душ людських,

Він не чаклун, лиш душі людські знає.

Люблю його казки, веселий сміх,

А він людей, немов книжки читає.

24. Про кожного він правду поведе,

Чи добре й людяне воно та путнє.

Яку чоловік себе в житті веде,

Розкаже і минуле, і майбутнє.

25.Здається, мудрості його немає меж,

Бо  ж він, мабуть, усе на світі знає.

І я таким стараюсь бути теж,

Щось особливе з дідом нас єднає.

Учитель. У багатьох наших родинах ведеться дерево роду, по якому діти сьогодні можуть визначити своє походження, з якого вони роду, хто були їхні предки. Це дуже цікаво. Ось тому ми на сьогоднішнє свято приготували теж такі «родинні дерева», щоб і нам, і тим, хто прийде після нас, легше було дізнатися про свій далекий рід.  От зараз ми і розглянемо «родинні дерева», які підготували учні 2 класу. 

Звучить пісня про родину, на фоні мелодії кілька дітей показують ці зображення і розказують щось цікаве про свою родину

Учитель. Родина до родини – народ. А щоб нашому українському роду не було переводу, потрібно берегти його, шанувати. Сьогоднішнє свято – це освідчення в любові до своєї сім’ї, бажання зробити для неї щось приємне.

Хай буде небо синє, ниви золоті

Хай буде в Україні радість назавжди.

Пісню «Барви рідної землі»  виконують учні 3 класу

Учитель.  А зараз кожному класу-родині  пропонується початок прислів’я. Ваше завдання  - закінчити його. Увага на екран.

1. Шануй батька і неньку - / буде тобі скрізь гладенько.
2.  Яке дерево – такі й квіти, які / батьки – такі й діти.
3. Який дуб – такий тин, який / батько – такий син.
4. Який кущ – така й калина, яеа / мати – така й дитина.
5. Хто батька-матір зневажає, той / добра не знає.
6. Яке дерево, такі в нього квіточки, які / батьки, такі в них діточки.
7. Добре дитині, коли / добрі батько й матір.
8. На сонці тепло, а біля  / матері добре.
9. Яка сім’я, / такий і я.
10. Як мати рідненька, то й / сорочка біленька.
11. Як не навчиш дитину в пелюшках, то / не навчиш і в подушках.
12.  Малі діти не дають спати, а / великі  - жити.

Учні.

26.Дозвольте сьогодні усім побажати

Багато хороших і сонячних літ,

Дідусям і татам, бабусям і мамам,

Братам і сестричкам –

Усі разом:  палкий наш привіт.

Учитель. Людське безсмертя з роду і до роду

        Увись росте з коріння родоводу.

        І тільки той, у кого серце чуле.

        Хто знає, береже минуле

        І вміє шанувать сучасне, -

        Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!

Учитель. Тож доброму роду нема переводу. Хай завжди так буде, як говорить народне прислів’я «Як велика і дружна родина, то минає лиха година». Бо кожен несе відповідальність один за одного, у кожного за інших болить серце. У великій родині немає заздрощів і непорозумінь, а є велика людська любов, яка зобов’язує людей бути чесними, справедливими, добрими.

Учитель. Щиро дякую всім за те, що взяли участь у нашому святі. Адже саме завдяки вашим зусиллям, небайдужості, проявом активності стало можливим проведення цього дійства.

Подяками нагороджуються сім’ї   учнів

за участь у шкільному святі «Скарби моєї родини»

Учні.

28. Ми готували вам сюрприз

     Старанно і завзято.

     Спасибі вам, що ви прийшли

      На це родинне свято.

29. Спасибі вам за те, що ви

     Веселі та привітні!

     Спасибі вас за те, що ви…

     Ви просто є на світі!

30. Свій рід потрібно пам’ятати:

      Від діда й баби, мами й тата.

      Та родовід не тільки треба знати,

       Їх цінувати й щиро поважати.

Пісню про родину виконують учні 2 класу

Учитель.  Я хочу побажати всім – дорослим і дітям – завжди пам’ятати про тих, хто дав нам життя. Тож бережіть батьків, діти, будьте їхньою опорою та надією! Бажаю вам усім любові від батьків, поваги від дітей, а щастя і здоров’я - від Бога.

Саме зі своєї сім’ї, з родини іде у світ людина і несе в нього своє серце, наповнене добротою і любов’ю, відчуттям краси і справедливості. Саме з сім’ї несе вона у світ правду, чесність, віру, традиції і звички. То ж недарма народне прислів’я каже: «Який кущ, така й хворостина, які батьки, така й дитина». Тому:

Ведуча 1.

Живіть всі дружно і крилато,
Щоб рід людський наш не здрібнів.
Любов оберігайте свято,
Навчіться добрих, щирих слів.

Ведучий 2.

І світ любіть, що наче казка,
Для нас відкрився у житті.
І сонечкова щира ласка
Хай зігріває вас в путі.

Учитель. От і добігає кінця наше славне свято. Я щиро вдячна всім, хто знайшов час і прийшов до нас у гості, всім, хто взяв активну участь у його підготовці і створенні. Сподіваюся, що такі свята стануть традицією нашої великої родини, адже, школа є також частинкою цієї родини. А закінчити хочу такими словами:

Хай наш незвичайний сімейний урок
Для вас усіх буде, як свято.
Нехай всі родини, як пишний вінок,
Щастям барвистим будуть багаті.

Бабусю шануйте та дідуся,
Матусю любіть і тата,
Нехай родина дружна уся
Буде на радість завжди багата.

Хай тішиться внуками бабця та дід,
Хай тато та мама радіють дитині,
Хай буде, як дуб, могутнім ваш рід,
Хай злагода й мир запанують в родині!

                                                      Звучить пісня  «Ми бажаєм Вам миру»

Учитель. На все добре! До нових зустрічей!