воскресенье, 17 августа 2014 г.

Сценарій засідання клубу «Всезнайки»

Сценарій
засідання клубу «Всезнайки» для учнів початкових класів на тему
 «Тарас Шевченко жити буде – поки на землі житимуть люди»

Мета. Розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка.

Святково прикрашена зала: у центрі портрет Т. Г. Шевченка, обрамлений вишитим рушником,  під портретом на підставці, що вкрита вишиваним рушником –  тарілка з кетягами калини, «Кобзар», віночок з різнокольоровими стрічками, у центрі віночка цифра «200»,  виставка творів поета, виставка дитячих малюнків на тему «Вірші Т.Г. Шевченка в малюнках», проектор, презентація «Життєва дорога Тараса Шевченка».

Учитель. Березень в Україні часто називають Шевченковим.  І це не випадково: щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об’єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум’яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу.
Цьогоріч Шевченкові дні особливі, адже присвячені вони 200-річчю з дня його народження.
Ведучий.
         У день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря. Давайте і ми з вами це зробимо у нашій святковій залі.
Учень та учениця підходять до портрета Шевченка.
Кладуть квіти, запалюють свічку. Повертаються на сцену і говорять слова

Учень:
Тарасе, наш Кобзарю, всюди
Приходиш нині ти, як свій,
Тебе вітають щиро люди
На всій Україні моїй.

Учениця:
Я, маленька українка,
Вісім років маю,
Про Тараса Шевченка
Вже багато знаю.
Він дитя з-під стріхи,
Він в подертій свиті.
Він здобув нам славу,
Як ніхто на світі.
А та наша слава
Не вмре, не загине
Наш Тарас Шевченко –
Сонце України.

Учень:
Спи спокійно Тарасе!
Нащадки твої
Словом шани й любові  
Тебе пом’янули
І народи Вкраїни
Заповітів священних
Твоїх не забули.
Ведучий 2:  Хай палає свічка.
                    Хай палає,
                    Поєднає нас вона в цей час.
                    Друзів голоси нехай лунають,
                    Слово й музика нехай єднають нас.
Учень 1.
 Щовесни, коли тануть сніги
 І на рясті засяє веселка,
 Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Учень 2.
 То була дивовижна зоря
На убогу і світом забуту,
Щоб її до життя повернути,
Бог послав Кобзаря.

Учень  3.
Ти, Тарасе, сьогодні
Нас зібрав докупи.
І зійшлися у цій школі
Шевченка онуки.
Пісня «Одна калина»
Ведучий.      Хліб і сіль тобі, Тарасе,
                      Сьогодні підносимо …
                       Вшанувати цю гостинність 
                       Оплесками просимо!
(Учні підносять хліб-сіль до портрета Шевченка)
Учитель. Т. Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося  серцем Шевченківських творів, проймемося їхнім духом, тим самим  зможемо виконати поетові заповіти.
- А що ж нам заповідав Кобзар?
Учень 4.
                    Не одцурайтесь своєї мови
                   Ні в тихі дні, ні в дні громові,
                   Ні в дні підступно мовчазні,
                   Коли стоїш на крутизні
                   Один, чолом сягнувши птаха,
                   Й холодний вітер попід пахви
                   Бере і забиває дих,
                            Щоб ти скорився і притих.
                            Не одцурайсь, мій сину,
                            Мови. У тебе іншої нема.
                            Ти плоть і дух – одне-єдине
                            Зі словом батьківським – Людина,
                            Без нього – просто плоть німа.
                            Без мови в світі нас – нема!

Учень 5.     Схаменіться,…
                   Подивіться на рай тихий,
                   На свою країну,
                   Полюбіте  щирим серцем
                   Велику руїну,
                   Розкуйтеся, братайтеся!
                   У чужому краю
                   Не шукайте, не питайте
                   Того, що немає.
                   І на небі, а не тілько
                   На чужому полі.
                   В своїй хаті своя й правда,
                   І сила, і воля.

Учень 6.    Учітесь, читайте,
                   І чужому научайтесь,
                   Й свого не цурайтесь,
                   Бо хто матір забуває,
                   Того Бог карає,
                   Того діти цураються,
                   В хату не пускають.
                   Чужі люди проганяють,
                    І немає злому
                    На всій землі безконечній
                    Веселого дому.

Учень 7.   Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

Учень 8.    І мене в сім’ї великій,
                   В сім’ї вольній, новій,
                   Не забудьте пам’янути
                   Незлим тихим словом.

Учитель. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші  душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ,  свою Україну.
         Пропоную всім нам  сьогодні  стати учасниками  уявної  подорожі  Шевченківськими дорогами.
                                         І.  Дитячі та юнацькі  роки Т. Шевченка
1.     9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий поет, незламний Кобзар.  Батьки дали йому ім’я Тарас.  Хлопчик ріс лагідною, чуйною та щирою дитиною. Найбільше він любив свою матінку.
Інсценізація «Розмова малого Тараса з матір’ю»
Куточок української хати. Заходить жінка, в селянському одязі, до неї підходить хлопчик.
Хлопчик. Матусю,а правда що небо на залізних стовпах стоїть?
Мати.  Так синочку правда   (Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї).
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик. Бачив,матусю,бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?
Мати.  Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.
Хлопчик.  Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати.  Старайся, мій хлопчику.
2.      У 1822р. батько віддав малого Тараса “в науку” до кирилівського дяка. За два роки хлопчик  навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря. Після смерті у 1823р. матері  і  у 1825р. батька Тарас залишився сиротою.

3.      Після смерті батька на четвертий  день віддали Тараса до злого дяка наймитом. Він носив воду, топив грубки в школі, читав псалтир над померлими, а ще й  навчався. Недовго терпів хлопець дяківські знущання й знову повернувся до мачухи, а та найняла його пасти громадську отару. Майже  два роки поневірявся Тарас у попа: був і пастушком, і конюхом, і кухарчуком.

4.      З далекого міста Вільна прибув до села пан Павло Васильович Енгельгардт. Він забрав хлопця у покої козачком.
Згадуючи ці безрадісні дні свого дитинства, Шевченко писав:
Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилиться –
Хоч з гори та в воду.
Утопився  б молоденький,
Щоб не нудить світом;
Утопився б – тяжко жити,
А нема де дітись.
5.       Коли Тарасові виповнилося 15 років разом з дворовими поміщика Енгельгардта  він потрапив у Петербург.
     1832 року  пан Енгельгардт на чотири року склав контракт з  майстром малярного цеху В. Ширяєвим про навчання  Тараса малюванню.  Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших петербурзьких театрів.
6.      Вірші Тарас Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837 р. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити”.

7.      21 травня 1838 року Тараса зараховують стороннім учнем Академії Мистецтв. Він працював під керівництвом відомого на той час художника Карла  Брюллова, став одним з його улюблених учнів. Тоді ж його познайомили з художником О. Венеціановим та поетом В.Жуковим. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони вирішили добитися визволення Шевченка з кріпацтва.
           Пан погодився відпустити кріпака за великі гроші – 2500 рублів. Щоб  здобути їх, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського – вихователя спадкоємця престолу. Портрет розіграли в лотереї, у котрій взяла участь царська сімя.  Лотерея відбулася  22 квітня 1838 року, а 25 квітня Шевченкові видали відпускну. Було йому тоді 24 роки.
     Служив він козачком у пана,
      Панам палати малював,
     Але прийшла година світла,
     Тарас нарешті вільним став!
8.      У той час Тарас написав багато творів,  які увійшли до збірки Кобзар (1840 р.).  Для своєї збірки Тарас Григорович обрав таку назву тому, що колись кобзарями називали народних співців, які ходили від села до села, граючи на кобзі. Вони співали людям пісні про долю України, її народу.
                            Згодом ця назва стала символом творчості поета, адже він і є Великим   Кобзарем – співцем українського народу.

          Учитель. Справді, «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України.

9.     З самого дитинства Тарас прагнув до знань. Навчився читати, писати, співати, а особлива любов була до малювання.
  Шевченко дуже  любив рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки, рано-вранці чи увечері, і дивився: як ростуть верби та берізки, чи слухав, як пташки співають в гаю,  бачив як сонечко увечері сідає. А потім складав вірші.

Учитель. Запрошую  Вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.
ІІ. Поетична  творчість Шевченка
Завдання 1.
 Конкурс розумників «Чи знаю я твори Т. Шевченка?»
У якому творі?
… соловейко в темнім гаї сонце зустрічає  («Світає, край неба палає…»)
…защебетав соловейко  - пішла луна гаєм («Вранці»)
…пташечка зраділа і защебетала («Зацвіла у лузі червона калина…»)
…у Дніпра веселочка воду позичає… («Зоре моя вечірняя…»)
…Сам Бог  витає над селом. («Село! І серце одпочине…»)
…Хлюпочуться качаточка поміж осокою. («Тече вода із-за гаю»)
…Пливе човен по Дунаю один за водою. («Вітер з гаєм розмовляє…»)
…Сімя вечеря  коло хати, вечірня зіронька встає. («Садок вишневий  коло хати…»)
-         Ще треті півні не співали , ніхто ніде не гомонів…(«Реве та стогне      Дніпр  широкий…»)
Завдання 2.
Кросворд « Чи знаєте ви твори Шевченка?»
По горизонталі:
Неначе сонце засіяло,
 неначе все на світі стало
моє …лани, гаї, сади!...
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до… ( води).
Дивлюсь,  аж світає,
край неба палає,
соловейко в темнім гаї
сонце… (зустрічає).
Не називаю її раєм –
тії  хатиночки у …(гаї).
Тече вода з-під явора
яром на долину.
Пишається над водою
червона… ( калина).
По вертикалі:
На панщині пшеницю жала,
втомилася; не спочивать
пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина …( годувать).
Садок вишневий коло хати,
хрущі над вишнями гудуть,
плугатарі з плугами йдуть.
співають ідучи  …(дівчата).
В лиху годину,
якось недавно довелось
мені заїхать в …(Україну).

Ведучий.  Всі свої вірші Шевченко пише чарівною, барвистою українською мовою, близькою до народної. Тому вірші його легко читати і запамятовувати. Вітер, сонце, зорі, дерева – все оживає у віршах Шевченка.

Учитель. Я думаю, що кращим подарунком
                 То буде слова  вічне  джерело,
                 То буде слово нашого поета,
                 Нехай же поміж нас звучить воно!
-         Розпочинаємо конкурс на краще читання  віршів Тараса Шевченка.

Учні 1 класу
v  
Зацвіла у лузі
червона калина,
ніби засміялась
дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
пташечка зраділа
і защебетала.
v  
Встала й весна, чорну землю
сонну розбудила,
уквітчала її рястом,
барвінком  укрила;
і на полі жайворонок,
соловейко в гаї
землю, убрану весною,
вранці зустрічають…
Учні 2 класу
v  
Світає,
край неба палає,
соловейко в темнім гаї
сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,
степи, лани мріють,
між ярами над ставами
верби зеленіють.

Сади рясні похилились,
тополі поволі
стоять собі, мов сторожа,
розмовляють з полем.  
v  
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє.
радіють люди, що одпочинуть,
а я дивлюся … і серцем лину
в темний садочок на  Україну.
Лину я, лину, думу гадаю,
І ніби серце одпочиває.
Чорніє поле,  і гай, і гори,
На синє небо виходить зоря…


Учні 3 класу
⃰⃰⃰
Село! І серце одпочине.
Село на нашій Україні –
неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати,
а на горі стоять палати,
неначе диво. А кругом
широколистії тополі,
а там і ліс, і ліс, і поле,
і сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом.

І досі сниться: під горою
меж вербами та над водою
біленька хаточка. Сидить
неначе й досі сивий дід
коло хатиночки і бавить
хорошеє та кучеряве
своє маленькеє внуча.
І досі сниться, вийшла з хати
веселая, сміючись, мати,
цілує діда і дитя,
аж тричі весело цілує,
прийма на руки, і годує,
і спать несе. А дід сидить…

v  
Тече вода із-за гаю
та попід горою.
Хлюпочуться качаточка
поміж осокою.

А качечка випливає
з качуром за ними,
ловить ряску, розмовляє
з дітками своїми.

Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати
в садок погуляти,
порадитись, кого б то їм
своїм зятем звати.

Учні 4 класу
v  
Садок вишневий коло хати,
рхущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи дівчата,
а матері вечерять ждуть.

Сімя вечеря коло хати,
вечірня зіронька встає.
Дочка вечерю подає,
а  мати хоче научати,
так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
сама заснула коло їх.
Затихло все, тільки дівчата
та соловейко не затих.

v  
Реве та стогне Дніпр широкий
Сердитий вітер завива.
Додолу верби гне високі
Горами хвилі підійма.

Ще  треті півні не співали
Ніхто ніде  не гомонів.
Сичі в гаю перекликались
Та вітер раз у раз шумів.

І блідий місяць на ту пору
З-за хмари де-де виглядав
неначе човен в синім морі
то виринав, то потопав.

Учитель.
Шевченкове слово – із пісні народу,
Бо дуже любив він співати пісень.
Тож пісня народна сумна і весела
Нехай прозвучить у святковий цей день.

Ведучий.  Багато слів поета покладено на музику, вони стали піснями.
Учні виконують пісні, покладені на вірші Шевченка «Якби мені черевики»,
«Од села до села»
Якби мені черевики
Якби мені черевики
То пішла б на музики,
Горенько моє!
Черевиків немає
А музика грає, грає,
Жалю завдає!

Ой піду я боса полем,
Пошукаю свою долю,
Доленько моя!
Глянь на мене чорнобриву,
Моя доле неправдива,
Безталанна я!

Дівчаточка на музиках,
У червоних черевиках,-
Я світом нуджу.
Без розкоші, без любові
Зношу собі гарні брови,
У наймах зношу!
Од села до села
Од села до села
Танці та музики:
Курку, яйця продала –
Маю черевики.
Од  села до села                                   
Буду танцювати:
Ні корови, ні вола –
Осталася хата.

Я  оддам, я продам                                       Ох ви дітки мої,
Кумові хатину,                                              Мої голуб’ята!
Я куплю, я зроблю                                        Не журіться, подивіться,
Яточку під тином;                                         Як танцює мати.
Торгувать, шинкувать                                  Сама  в найми піду,
Буду чарочками,                                            Діток в школу оддам,
Танцювать та гулять                                      А червоним черевичкам
Таки з парубками!                                         Таки дам, таки дам!
Завдання 3.
Дерево життя і творчості.
- Давайте подивимося на дерево життя і творчості Т.Г.Шевченка.
- Що означають ці дати?   (9 березня 1814 р.,  1823р., 1825 р., 1837 р., 1838 р., 22 квітня 1838 р.,  1840 р., 10 березня 1861р.)
Складання « Дерева життя і творчості Т.Г.Шевченка»:
9 березня 1814року – народився Т.Г.Шевченко
1823 р. – померла мати.25 р.
1825 р. – помер батько.
1832 р. -  контракт з Ширяєвим  про навчання малюванню Тараса.
  22 квітня 1836 року – викуп із кріпацтва
1837 р. – написав перший вірш.
1838р. – вступив до Академії мистецтв
1840р. – вийшов у світ «Кобзар»
1843р. – приїхав на Україну
1845р. – закінчив Академію мистецтв
1847р. – арешт поета, заслання
1858р. – друзі добилися звільнення і повернення із заслання
1861р. – видав для дітей України «Буквар»
10 березня 1861р. – Т.Г.Шевченка не стало
Учитель. На дереві ще мало листочків, а коли ви будете більше дізнаватися про Тараса Григоровича, то листочків з кожним роком навчання у школі ставатиме більше.
ІІІ. Шевченко- художник

Ведучий. Т. Г. Шевченко був не лише поетом, а ще був й талановитим художником.  Багато  своїх  живописних  творів  залишив  нам   у   спадок.
Він написав понад 1000 картин.
За свої малюнки  Шевченко був нагороджений трьома срібними медалями. Малював портрети, автопортрети, пейзажі, картини про життя народу.
   
 Учитель.
Давайте уявимо, що ми завітали на художню виставку дитячих робіт  Вірші Т.Г. Шевченка в малюнках. Ці роботи  намальовані дітьми з любов’ю до поета, Великого Кобзаря,  до нашої рідної України.

Презентація малюнків учнів до творів

Огляд   виставки книг поета.
IV. Ми тебе не забудем, Тарасе!
Учитель. 10 років заслання підірвали здоров’я Шевченка.  9 березня 1861 року  Тарасу Григоровичу минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Поховали поета на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні цього ж року  тіло Т.Шевченка було перевезено в Україну, в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.
10 березня – день пам’яті Шевченка.

Учень 9.
Поховали ... Тихесенько Україна плаче.
Поховали дух великий
І серце гаряче
Поховала  наша мати
Найкращого Сина –
«Вічну пам’ять» заспівала
Уся Україна!

 Ведуча.   Багато літ минуло з того часу,
Праправнуки вивчають «Заповіт»,
У Каневі вклоняється Тарасу
Не тільки Україна – цілий світ!!!
І сьогодні ми виконуємо ще один заповіт Шевченка.
І мене в сім’ї великій
В сімї вольній, новій,
Не забудьте помянути
Незлим, тихим словом!

Учитель. «Незлим тихим словом згадуємо ми свого Кобзаря, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми???

Учень 10.
Залишим у спадок новим поколінням
Свої ідеали й свої устремління
Могутню Вкраїну, в якій наша сила,
І геній Шевченка, як нації крила.

Учень 11.
 Залишим і те, що душею народу
Зовуть недаремно від роду до роду,
Як вищу красу і життєву основу,
Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову
Склади прислів’я .
-         Шевченко  Тарас наче…                                          зорі.
-         Шевченкові твори сяють, мов…                             сонце для нас.
-         Шевченків «Кобзар» - то для народу…                  не забудем.
-         Ми Шевченка славить будем і ніколи…                 великий дар.

Бліц – турнір
1.     Назвати псевдонім Шевченка? (Кобзар)
2.     Коли народився Т.Г.Шевченко? (9 березня 1814р.)
3.     Де народився Т.Г.Шевченко? (У с. Моринці Звенигородського повіту на Київщині)
4.     Що означає ім’я Тарас? (Тарас у перекладі з грецької – бунтівник, непокірний, безстрашний)
5.     Як називається перша книжечка віршів поета? (Кобзар)
6.     Хто такі кобзарі? (Колись кобзарями називали сліпих дідусів, що ходили від села до села і, граючи на кобзі, розповідали людям про долю України)
7.     У якому селі проходило  дитинство Т.Г.Шевченка? (У с. Кирилівці)
8.     Де художник здобув художню освіту? (У Петербурзькій Академії мистецтв)
9.     Де похований Т.Г.Шевченко? (У Каневі, на високій горі, яка називається Тарасовою)
10.             Скільки років прожив Т.Г.Шевченко? (47 років)
Ведучий.
Минуло  200  років з дня народження Т.Г. Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні як живий говорить він із своїми  наступниками. Його слово  живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне.
Учень 12.  Духовний скарб це нашого народу.
Не згасне у віках Шевченкова зоря.
І ще віки черпати будуть люди
Цілющу мудрість «Кобзаря».

Нагородження за читання віршів,  за роботи, подані на виставку малюнків.
Учень 13.
Дніпро, Шевченко, Україна –
Моя душа, моя земля.
Я вас ніколи не покину,
Я  не поїду звідсіля.

Учень 14.
Дніпро, Шевченко, Україна
Нас вчить історія гірка!
Хай знову стати на коліна
Ніхто не змусить козака!

Учитель.   Випростуймо зігнуту  спину!
                   Ми варті кращого життя.
Разом.        Дніпро, Шевченко, Україна –
                     Мої до самозабуття.
Звучить пісня «Як же нам жити на рідній землі» (вірші Ф.Тишка, муз. Г. Татарченка)
Учень 15.
Збулось пророцтво мудрого Тараса,
Ми зрозуміли, що ми є Народ.
У єдності, братерстві і любові,
Йдемо ми разом до нових висот.

Учень 16.
Хай сяють золотом над нами
Великої країни прапори.
Ми – українці, Бог і слава з нами,
Ми є і будем, ми завжди були.
А нагадувати нам про це буде символ нашої землі – червона калина.
Діти роздають по кетягу калини на кожен клас.
Учитель. Розкрийте червону ягідку – і ви побачите зерня – воно схоже на серце.
Ведучий. Серце у нас одне.
Учитель.  Шевченко у нас один!
Усі  разом. Одна у нас Україна!







Комментариев нет:

Отправить комментарий