Тексти для перевірки техніки читання

Шановні батьки !      

Навчальною програмою для  1 класу з української мови  передбачено перевірку сформованості в учнів уміння читати. Проводиться вона індивідуально наприкінці навчального  року за матеріалами (готує учитель), у якому використано всі букви алфавіту, склади різних типів.

УВАГА! При оцінюванні сформованості вміння читати в 1-му класі беруться до уваги: спосіб читання (складами, цілими словами); правильність читання; швидкість і розуміння прочитаного.

1 клас   на кінець року  -       20 -30 слів за 1 хвилину цілими словами і лише окремі слова  ускладненої структури по складах.                                          

Пропоную Вам тести для перевірки техніки читання учнів 1 класу.

Мудра кицька 
        На столі стояв кухлик з молоком. Кицька його побачила, і схотілось їй молочка. Скочила на стіл – та до кухлика. Аж тут лихо: голова в кухлик не влазить. Так гарно молоко пахне, а язиком до нього кицька не сягне. 
       Засмутилась вона, але ненадовго . . . Скоро кицька зміркувала, що їй робити. Вона почала вмочати лапку в молоко й обсмоктувати її. Умочить лапку, обсмокче з неї молоко й знов вмокає. 
       Так і застали її над кухликом, коли вона добувала з нього молоко.

Хто дужче любить 
         Були якось Петько з Миколою в лісі. Суниць вони назбирали мало, зате двох їжаків зловили. Трапились вони на дорозі – ну як не взяти? Понесли хлопці їжаків додому, кожний до себе. 
        Минуло кілька днів. Знову зустрілися хлопчики і засперечалися, хто з них більше любить свого їжака. Петька хвалиться, що годує їжака молоком, ганчір’я намостив у коморі, мало не голки йому чистить. 
- А ти що зробив для свого їжака? – питає. 
- Нічого, - похмуро відповів Микола. 
- От бачиш, - сказав Петька, - не любиш ти свого їжака. 
- Ні, люблю, - заперечив Микола, - я його до лісу відніс, випустив на волю. 

Ледача подушка 
         Маленькій Яринці треба рано – рано вставати, щоб до школи йти. А не хочеться, ой, як не хочеться! Увечері й питає Яринка в дідуся: 
- Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? . . 
- Це подушка в тебе ледача, - відповів дідусь. 
- А що ж їй зробити, щоб не була ледача? 
- Знаю я таємницю, - пошепки сказав дідусь. 
– Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря. Добре вибий її кулачками – вона й не буде ледача. 
       Наступного дня, рано – раненько, знову не хочеться вставати Яринці. Але ж треба подушку провчити, лінощі з неї вибити! 
              Схопилась Яринка швиденько, вдяглася, взяла подушку, винесла на подвір’я, поклала на лавку – та кулачками її, кулачками. Повернулася до хати, поклала подушку на ліжко – та й умиватися.  Кішка долі нявчить, за стіною вітер гуде, дідусь у вуса посміхається. 

Сини 
           Дві жінки брали воду з криниці. До них підійшла третя. Сивий дідусь присів на камінчик перепочити. Ось одна жінка й каже іншим: 
- Мій синок спритний і сильний. Ніхто його не подужає. 
- А мій співає, як соловейко. Ні в кого такого голосу немає, - каже друга. 
А третя мовчить. 
- Чого ж ти про свого сина нічого не скажеш? – питають її сусідки. 
- Що ж сказати? Нічого особливого в ньому немає. 
          Ось набрали жінки повні відра і пішли. І старенький за ними. Йдуть жінки, зупиняються. Болять руки. Хлюпає вода. Ломить спину. 
           Раптом назустріч три хлопчики. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жінки. Другий соловейком заливається, пісню співає. Заслухалися жінки. 
          А третій до матері підбіг, узяв у неї важкі відра й поніс. 
Питаються жінки старенького: 
- Ну що? Як вам наші сини? 
- А де ж вони? – відповідає дідусь. 
– Я лише одного сина бачу. 

Сиві волосинки 
          Два тижні маленька Олеся тяжко хворіла. Їй було так тяжко, що кожної хвилини дівчинка могла померти. 
          Від її постелі ні на мить не відходила мама. 
          Коли небезпека минула і Олесі стало легше, мама лягла поруч з донькою й заснула. 
         Прокинулась мама, Олеся й запитує її: 
- Мамо, чому це в косах твоїх багато срібних волосинок? 
- Горе посріблило, - відповіла мама. 
- Матусю, - сказала Олеся, - яку ж тобі радість принести, щоб не стало цих срібних волосинок? 

1. Що сталося з Олесею? 
2. Хто піклувався про неї? 
3. Про що запитала Олеся маму? 

Сніжинка 
             З неба летіла на землю сніжинка. Вона була легка, ніжна, прозора, мов пушинка. І красива мов зірка. 
             На землі стояв хлопчик. Він бачив, як падає сніжинка. Хлопчик думав: ось впаде комусь під ноги і її затопчуть. 
            Ні, не треба падати сніжинці на землю. Не треба її затоптувати. Хлопчик простяг долоню. Він захотів приголубити сніжинку. А вона впала на теплу, добру руку хлопчика й розтанула. 
              Хлопчик із жалем дивився на руку. На долоні блищала крапелька, мов сльозинка.

1. Яку пору року описано в оповіданні? 
2. Що падало з неба на землю? 
3. Який вигляд мала сніжинка? 
4. Чому хлопчик хотів врятувати сніжинку? 
5. Що сталося зі сніжинкою на його долоні?